Сьогодні, мабуть, уже не гріх привітати усіх колег із закінченням навчального року. Залишились дрібниці: завершити табірні зміни відпочинку ( у кого вони ще збереглися) та довершити ремонти (якщо є гроші). І - у відпустку. Правда, знову з урізаними відпускними (адже так звана "престижність праці", яку наше керівництво оцінило аж в 1%, у відпускні також не увійде). Від цього настрій зовсім не  поліпшується. Виникає непереборне бажання послати всіх туди, де зараз наша "престижність". Але спрацьовує український менталітет і більшість переходить на схему "Як платять - така і віддача". Тож нехай міністерство будує тактичні і стратегічні плани, але доки в учителя не відновиться внутрішній стимул до праці (а для цього мало повернути зарплату до попереднього ріня, необхідно показати, що держава дійсно бажає змін на краще (виділяє кошти на ремонт, придбання парт, обладнання, програмного забезпечення тощо) доти всі реформи будуть на папері. але це тема вже з ... Читати далі »

Шановні колеги!

Вітаю зі світлим святом.! Радості в душах, здоровя у тілі, благодаті в серцях!!!

Христос Воскрес!!!

Хоча й війна, і криза, і скрута, а вбити пісню в душі українця не зміг ніхто і ніколи. У важкі воєнні часи - вона кличе у бій, виливає тугу матерів і дівчат за синами та коханими, що захищають рідну землю від численних ворогів. У мирні часи - це слова і мелодії кохання, неперевершені жарти, хвала мирному життю. І починається все у дитинстві. Переконатися у цьому можна було 13 березня у актовому залі відділу освіти, де проходив районний конкурс учнівської художньої самодіяльності. Як завжди під керівництвом Волошиної В.М. наші юні артисти зуміли вибороти треті місця у вокальному жанрі, у дуеті та у конкурсі вокальних ансамблів, що вселяє надію у відродження колишньої слави легендарної "Криниці", яка підкорювала своїм співом глядачів не тільки у районі та області, а й на сцені палацу "Україна". Віримо і надіємося на це.

Минулої середи від службового ганку школи відїхала вантажівка. Серед іншого вантажу було понад 15 коробок на яких фломастером, нерівним дитячим почерком було написано "Бійцям АТО від учнів Устивицької школи". І найголовнішим вантажем були не харчі, не теплі шкарпетки і устілки у взуття, а любов, щире захоплення і просте побажання "Повертайтеся з перемогою! Ми на вас чекаємо!" Хлопці, повертайтеся з перемогою. Слава Україні!!! Героям слава !!!

Увесь минулий тиждень промайнув під знаком підготовки до введення в країні надзвичайного стану. У школі це вилилося у підготовку сховища та проведення евакуації учнів. Зі сховищем впоралися досить швидко. Багато років тому, коли зявилися перші орендатори підвалу, десь всередині жила думка про те, що легше із впорядкованого підвалу зробити більш-менш пристойне сховище, ніж витрачати грпоші і час на його прибирання і переобладнання. Тож день на прибирання і відновлення електропостачання колишньої "Бомби", а нині тренажерного залу не такий уже й великий час. Ще дві години - і стільці з актового залу, які все одно потрібно виносити для ремонту приміщення, опинилися у сховищі. Перше тренування - вибігли усі за 3хв40 с.У сховище не заходили - було ще не готове. На другий день - за 3 хв усі уже були у сховищі. Були певні недоліки, але на те воно і тренування, щоб не трапилося такого у житті. І не дай бог щоб все це знадобилося нам насправді.

Все учительство України стоїть на вухах і нервово раз по разу перевіряє вхідні повідомлення на телефонах. Але очікуваного "листа щастя" від банку все немає і немає. Вже давно минули всі строки авансу, уже через 5 днів зарплата, а рідне відомство ні пари з вуст. Поставилося рідне міністерство до нас як завжди - як до бидла. Ну хоч би одна держимордна свиня хрюкнула:"Ситуація ось така. Потерпіть. Гроші виплатять у такі строки." Ні. Через усі можливі канали дізнаємося про якусь державну субвенцію, про те що ніхто не сказав як її виплачувати, і коли вона буде - невідомо. Я не кажу про те, що б хто не будь вибачивсь, не кажучи вже про покарання винуватих. Все можна сперти на війну. Але Бог - не фраєр. Він все бачить.

У звичайного населення, яке не має ніякого стосунку до школи, домінує думка про те, що на канікулах учителі, як і учні, нічого не роблять і в школу не ходять. Якби ж то було так. На жаль, не тільки і в будні, а й на вихідних немає спокою ні вчителям ні учням. Три олімпіади, конкурс ім.Шевченка, "Бобер". Все це за 4 вихідних . Ми не скаржимося. Бо хто, як не учитель, найкраще розуміє просту істину: у житті потрібно постійно навчатися, бо як тільки ти перестаєш вчитися, життя перестає навчати і починає карати. Це по перше. А по друге, навчатися - це так цікаво!!! :О)