Зустрічаючи чергове свято Останнього дзвоника, я часто згадую один з моологів Михайла Жванецького про швидкоплинність часу. Учительське життя має свій ритм, де проміжками служать чверті, семестри, канікули, відпустка. Найбільше свято - Останній дзвінок, рік починається як у предків - 1 вересня, а восени та взимку, коли вся природа у летаргії та зимовому сні , у тебе найбільша гарячка. І найсумніше те, що це тобі подобається. Літа минають, ти звикаєш, і як факт - умреш ти влітку, бо як же взимку покинути уроки?!,,, Шановні колеги!!! Живіть довго і щасливо, хай тепле літечко приносить не тільки турботи про ремонт у класі та школі, а радує спокійним ранковим сном, неквапливим сніданком на свіжому повітрі, полуденною дрімотою на березі річки з цікавою книжкою на пузі, змістовними вечорами з друзями за філіжанкою чогось приємного та розслабляючого. З відпусткоювас, друзі!!!
|