Коли звучить улюблена всіма учителями пісня "Когда уйдем со школьного двора..." , мені найбільш правдивими і сумними здаються рядки "... и вновь назад, и вновь ему с утра...". І перед очима відразу постає не образ мудрого, з втомленими добрими очима чоловіка, а образ нескоренного Сізіфа, який вперто тягне свою ношу, незважаючи на прокляття богів. 

Тож бажаю,  колеги, в першу чергу надії і впевненості, що недаремне ми премо сей камінь народної освіти, що прийдешні покоління колись подякують нам за це, а суспільство уже в найближчий час оцінить наші зусилля. З початком!!!!